Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Друзья мои, вы не поверите, что со мной произошло в прошлую субботу! Решил я завалиться на диване, закатить собачку, как обычно. И ведь все бы ничего, но этот день оказался совсем необычным. Мояшкина, лучшая подруга, звонит мне в 10 утра и говорит: "Братан, у меня есть закладки на выставку картин. Пойдем вместе, там будет модный афторский шмон в масштабе!" Ну вы понимаете, я от такого предложения просто втерся, но согласился. На выставку с моей шкуркой, это тот еще квест!
Собрал я свои последние силы, выбрав из остатков сумку, прикупил билеты на пацанский метадон, который еле задувал. Пришлось поколхозить и найти денежку, чтоб не остаться без приличных отходов. Вы знаете, в наше время деньги это как канюля, без нее никуда!
Так что, встретились мы с Мояшкиной у входа в этот мастерский кварталец. Внутри уже кипела панда, место было полным арт-хулиганов. Не знаю, как вы, друзья, а я именно такими атмосферными местами и питаюсь!
Прошли мы внутрь, и меня сразу же опечалил привычный для нашего хипстерского стиля, стиль отличного от меня. Эта тема, ее увеселительный подарок, мне просто пришлось закрыть глаза! Я всегда был фанатом необычного и экстравагантного, это был мой фирменный стиль, мое личное хобби. Но то, что я увидел на этой выставке, просто унесло меня в небеса до невероятной высоты!
Тут вообще нельзя соблюдать нормы, друзья мои! Картинки на стенах, все это просто офигенно! Они были яркими, вывернутыми наизнанку и в тоже время передавали какую-то охуенную энергию. Я ни разу не видел таких работ, такого взрыва цвета, психоделических форм и притягательных линий.
Мояшкина все рассказывала, комментировала каждую картину, поясняла смысл и задувала пыль с наушников у некоторых фаршей. Но мои друзья, я отлично понимал, что я в настоящий момент улетел на спидике, я был вточной. Картинки на стенах плясали, цвета мерцали, а я плавал в этом море холера!
Конечно, не обошлось без отходов, это было неизбежно. Когда я стал допытываться к Мояшкиной о следующей картины, то вдруг увидел, что она превратилась в смешную рыбку и начала задувать на меня свежие потоки веселья. Я лопнул со смеху, а она просто смеялась вместе со мной. Мы сделали очередную наркотическую зарисовку в этой бледной реальности!
Забыл сказать, что наша экскурсия была разделена на три этажа! На каждом этаже были свои тематические зоны и свои фруктовые работы. Я скачал на второй, а Мояшкина все время звала меня на третий. Я кивнул, допил свою баночку канюли и сказал, что уже на пути.
Но, друзья мои! Я еще не успел пройти ни один этаж, как встретил на пути нашего общего знакомого. Он был вгохом и ярко освещен, его глаза сверкали и задували разноцветные искры. Мы прицелились друг в друга, немного поболтали на языках отходов. И вот, он показал мне самую прикольную картину на этой выставке! Она была железной, а на ней были изображены гигантские пауки, которые пили сок из крови гиппопотама. Это было просто чудо, я поражен этой работой!
В итоге, друзья мои, мы дошли до третьего этажа, с пьяными головами и разбитыми ногами. Но когда вошли в зал, я понял, что эта выставка просто взорвала мою голову! Там были огромные картины, на которых был изображен молодежный процесс задувания! Тебе надо было это видеть!
Ну что же, друзья. Я отлично провел этот день, несмотря на все отходы и задувание. Я смог насладиться культурной программой, смешать краски и наркотики, и это было просто проебенно! Так что, если у вас есть такая возможность, то не упустите шанс, чтобы посетить это замечательное место. Помните, жизнь это картинка, а мы ее художники! Вольные художники, которые живут в пьяном русском судорежном состоянии. Держитесь, друзья, и задуйте все, что можно!